вівторок, 28 квітня 2015 р.

Я думаю, я не любил бы тебя так сильно...

"Я думаю, я не любил бы тебя так сильно, если бы тебе не на что было жаловаться и не о чем сожалеть. Я не люблю правых и не падавших, не оступавшихся. Их добродетель мертва и малоценна. Красота жизни не открывалась им".
Борис Пастернак "Доктор Живаго"


суботу, 18 квітня 2015 р.

Еріх Марія Ремарк



Еріх Марія Ремарк — один з найвідоміших німецьких письменників XX століття. Автор таких романів як «На західному фронті без змін» (1929), «Три товариші» (1936), «Тріумфальна арка»(1945) і «Чорний обеліск» (1956).

1916 року був мобілізований на фронти Першої світової війни. Тоді йому було лише 18 років. 17 червня того ж року направлений на Західний фронт. Перебування на війні тривало три роки. 31 липня 1917 р. був поранений осколками гранати в ліву ногу, праву руку і шию. Водночас, попри власне поранення, зміг дотягти до медсанбату пораненого товариша. До закінчення війни пробув у військовому шпиталі в Німеччині.


Творчість Е.-М. Ремарка стала популярною ще за його життя. Його книги було перекладено на 50 мов і видано надзвичайно великими для того часу тиражами. Достатньо сказати, що вже перший роман письменника "На Західному фронті без змін" (1928) розійшовся у кількості 3,5 млн примірників, що стало рекордом для усієї книжкової індустрії. Видатний письменник належав до "втраченого покоління" і представляє саме таку літературу. Головна тема творчості - показ життєвої долі молодих людей, які стали жертвами безглуздої Першої світової війни, "втраченим поколінням" для людства.

Його твори, хоч і насичені стражданням та смертю, утверджують гуманізм, цінність молодого покоління, дружбу, справжнє кохання, що допомагає пережити найстрашніші життєві випробування. Недарма романи письменника буквально розірвані на цитати:

Про кохання

  • Жодна людина не може стати більш чужою, ніж той, кого ти в минулому любив.
  • Всяка любов хоче бути вічною. В цьому і полягає її вічна мука.

Про щастя

  • Про щастя можна говорити хвилин п'ять, не більше. Тут нічого не скажеш, крім того, що ти щасливий. А про нещастя люди розповідають безперервно.

Про людину

  • Поки людина не здається, вона сильніша своєї долі.
  • Чим примітивніше людина, тим більше високої про себе думки.
  • Немає нічого важче, ніж бути присутнім при тому, як людина демонструє свій розум. Особливо, якщо розуму немає.
  • Ще нічого не втрачено, - повторив я. - Людину втрачаєш, тільки коли вона помирає.
  • Чим менше у людини самолюбства, тим більшого вона варта
  • Помилково припускати, ніби всі люди володіють однаковою здатністю відчувати.

Про жінку

  • Мені здавалося, що жінка не повинна говорити чоловікові, що любить його. Про це хай говорять її сяючі, щасливі очі. Вони красномовніше всяких слів.

Про життя 

  • Те, чого не можеш отримати, завжди здається краще того, що маєш. В цьому полягає романтика й ідіотизм людського життя.
  • Каяття - сама марна річ на світі. Повернути нічого не можна. Нічого не можна виправити. Інакше всі ми були б святими. Життя не мало на увазі зробити нас досконалими. Тому досконалому місце в музеї.
  • Краще померти, коли хочеться жити, ніж дожити до того, що захочеться померти
  • І що б з вами не сталося - нічого не приймайте близько до серця. Небагато на світі довго буває важливим.


Відкладаєш на завтра усе що потрібно зараз

відкладаєш на завтра усе що потрібно зараз
відкладаєш на потім усе що задумав на завтра
незакінчені справи під стелю збиваються в хмари
нерозкраяні мрії в тобі розкладаються картами

тільки мапи земель необжитих – всуціль біла пляма
а на картах тарó – ані символів ні алегорій
недодумане вчора летить до помийної ями
недодумане нині іще ні про що не говорить

скільки дір у тобі? шкільки шпар поміж днем і ніччю?
скільки прірв поміж думкою словом і рухом?
ти поводишся так мов народжений жити вічно
от послухай себе ти лиш тільки себе послухай:

«відкладаю на завтра усе що потрібно зараз..»
ти навчився чекати а більше не вмієш нічого?
скільки паузу можна тримати практично без пауз?
скільки ждати пришестя – то бога то мого то свого?

так запитую в себе та вже відповім мабуть завтра
нині спати вкладаюсь в делайну прокрустове ложе
і про себе шепочу молитву просту наче мантра:
«я все зможу мій боже повір я все зможу я зможу»

© Іздрик



вівторок, 14 квітня 2015 р.

Гурт "Кому Вниз" - геніальні інтерпретації Шевченка



«Кому Вниз» — український рок-гурт, що за час свого існування набув статусу культового. Колектив є особливим для вітчизняної музики за стилем виконання та глибинною семіотикою текстів.

Поезія Тараса Шевченка актуальна завжди, а в поєднанні з такою музикою високого духу набуває нового звучання, не втрачаючи, а навпаки, підсилюючи ідеї волі на незалежності.







Книги-антиутопії


В молоді роки людина особливо гостро сприймає світ, прагне його змінити. Антиутопії показують нам майбутній світ, майбутнє нашої цивілізації, яке стало наслідком не розвитку людства, а його деградації. Саме книги-антиутопії надихають на те, щоб недопустити краху суспільства, краху моральних цінностей та людяності, показуючи, що таке гнітюче майбутнє вже близько.

Ось перелік найвідоміших таких книг:
  • Герберт Уеллс «Машина Часу»
     

  «Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описуються мандри людини у часі за допомогою техніки. Основна частина цього порівняно невеликого за об'ємом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди відправляється Мандрівник в Часі (автор не називає героїв книги за іменем). У книзі описані 2 види істот, на яких перетворилася людина. Морлоки — нащадки робітників, що мешкають в підземному світі і обслуговують машини. Вони набагато менші і слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. Елої — нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі і крихкі істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, яке не вимагає розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин. 
Автор описує декілька днів, проведених в цьому світі Мандрівником в Часі. 
  • Джордж Оруелл "1984"

Орвелл демонструє своє сприйняття антиутопії у не надто віддаленому від автора майбутньому. Рік, у якому відбуваються події, 1984-й, за словами головного героя, визначено приблизно, оскільки можливості відновити хронологію подій і визначити точніше, не залишилось. 
Уривок з твору:
"Ідеали встановлені Партією були чимось величезним, жахливим і блискотливим — світ сталі і бетону, жахливих походів військ і страхітливої зброї — нація воїнів і фанатиків, що марширують уперед у досконалій єдності, усі думають однакові думки, носять однаковий одяг і кричать однакові гасла, безупинно працюють, борються, святкують, піддаються гонінням — триста мільйонів людей і усі з однаковим обличчям. Дійсністю ж були гнилі й брудні міста, де недогодовувані люди перетасовувалися вперед і назад у промоклому взутті, у латаних будинках XIX сторіччя, в яких завжди смерділо капустою і поганими туалетами. Здавалося, він бачить видіння Лондона, великого і зруйнованого, міста мільйона урн для сміття, і змішаним із ним було зображення Місіс Парсонс, жінки зі зморшкуватим обличчям і тонким волоссям, яка безпорадно поралася коло заблокованої стічної труби".

  • Олдос Хакслі «Прекрасний новий світ»

Суспільство року 632-го гармонійне, щасливе, гуманне й засноване на досягненнях науки й техніки. Людей вирощують у пробірках, ретельно відбираючи генетичний матеріал для створення як працівників полів і заводів, так і керівників держави. Шляхом генетики та виховання у людей формують повне сприйняття призначеного для них статусу в суспільстві. У суспільстві панує абсолютна сексуальна свобода — кожен належить всім однаково, от лише народжувати дітей не можна, але нікому таке й на думку б не спало. Сім'ї, звісно, немає, тож немає дурних сімейних свар.
Отже маємо штучно створену гармонію для людини та суспільства. За наявності хоча б мінімального дискомфорту особа мусить прийняти сому — наркотик щастя без побічних ефектів на ранок. Є щастя та немає свободи, свободи вибору, свободи думки.
І ось у цей прекрасний новий світ потрапляє дикун..
  • Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом»

У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство (антиінтелектуальна Америка), де панує тоталітаризм і майже повний контроль над суспільством. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники.Це роман про важке прозрівання особи в тоталітарному суспільстві. Нові акценти і оцінки роману прийшли в добу комп'ютерів і всесвітньої мережі. Утопічність роману від цього побільшала, адже є надійніші засоби збереження знань, ніж мозок і пам'ять людей. Але побільшала і художня вартість наївного роману з сумними, часом страшними подіями.

  • Євген Замятін «Ми»


Роман написаний у формі щоденника, який веде головний герой. Дія розгортається у XXVI сторіччі. Описується суспільство жорсткого контролю над особистістю: імена і прізвища замінені буквами і номерами, держава контролює навіть сексуальне життя. Суспільство, ідейно засноване на сайнтизмі і запереченні фантазії, керується «виборним» на безальтернативній основі «Добродійником». В Росії роман не було опубліковано: сучасники сприйняли його як злу карикатуру на соціалістичне, комуністичне суспільство майбутнього. Наприкінці 1920-их років Замятіна стала цькувати літературна влада. «Літературна газета» тоді писала: «Є. Замятін має зрозуміти ту просту думку, що країна, де будується соціалізм, може обійтись без такого письменника».
  • В. Голдінг "Володар мух"

Героями повісті є діти і підлітки. Одні з них маленькі, їм по 5-6 років, старшим по 10 — 13 років. Ця розповідь про те, що у зв'язку з початком війни (у повісті не сказано яка саме) дорослі, рятуючи дітей, відправляють їх подалі від місця катастрофи. Але з літаком сталася аварія, і діти опинились на африканському острові і ніхто не знає де вони знаходяться, їх чекають важкі випробування, через які одні пройдуть, здобуваючи негативний досвід, а інші загинуть від рук перших. Ця книга про суперечливість людської натури, про зло, що може прокинутись в людині.


понеділок, 13 квітня 2015 р.

Вірші, які хочеться перечитувати не раз

Поезія - це завжди неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі.
Ліна Костенко


                                                                                                 Сергій Жадан


Не выходи из комнаты, не совершай ошибку.
     Зачем тебе Солнце, если ты куришь Шипку?
     За дверью бессмысленно все, особенно -- возглас счастья.
     Только в уборную -- и сразу же возвращайся.

     О, не выходи из комнаты, не вызывай мотора.
     Потому что пространство сделано из коридора
     и кончается счетчиком. А если войдет живая
     милка, пасть разевая, выгони не раздевая.

     Не выходи из комнаты; считай, что тебя продуло.
     Что интересней на свете стены и стула?
     Зачем выходить оттуда, куда вернешься вечером
     таким же, каким ты был, тем более -- изувеченным?

     О, не выходи из комнаты. Танцуй, поймав, боссанову
     в пальто на голое тело, в туфлях на босу ногу.
     В прихожей пахнет капустой и мазью лыжной.
     Ты написал много букв; еще одна будет лишней.

     Не выходи из комнаты. О, пускай только комната
     догадывается, как ты выглядишь. И вообще инкогнито
     эрго сум, как заметила форме в сердцах субстанция.
     Не выходи из комнаты! На улице, чай, не Франция.

     Не будь дураком! Будь тем, чем другие не были.
     Не выходи из комнаты! То есть дай волю мебели,
     слейся лицом с обоями. Запрись и забаррикадируйся
     шкафом от хроноса, космоса, эроса, расы, вируса.
                                     И. Бродский






                            Ліна Костенко

Будь, пожалуйста, 
послабее. 
Будь, 

пожалуйста. 

И тогда подарю тебе я 

чудо 

запросто. 
И тогда я вымахну - 
вырасту, 
стану особенным. 
Из горящего дома вынесу 
тебя, 
сонную. 
Я решусь на все неизвестное, 
на все безрассудное,- 
в море брошусь, 
густое, 
зловещее,- 
и спасу тебя!.. 
Это будет 
сердцем велено мне, 
сердцем велено... 
Но ведь ты же 
сильнее меня, 
сильней 
и уверенней! 
Ты сама готова спасти других 
от уныния тяжкого. 
Ты сама не боишься ни свиста пурги, 
ни огня хрустящего. 
Не заблудишься, 
не утонешь, 
зла не накопишь. 
Не заплачешь 
и не застонешь, 
если захочешь. 
Станешь плавной 
и станешь ветреной, 
если захочешь... 
Мне с тобою - 
такой уверенной - 
трудно 
очень. 

Хоть нарочно, 

хоть на мгновенье,- 

я прошу, 

робея,- 
помоги мне в себя поверить, 

стань 

слабее. 



Р. Рождественский

                                       Володимир Висоцький 


Р. Кіплінг «Якщо»
(Заповіт арійській людині)
в перекладі Дмитра Донцова

Коли ти можеш бачити зруйноване діло цілого свого життя,
І без слів взятися будувати його наново,
Або за одним ударом — стратити виграні сотні партій
Без жодного порушення і без одного зітхання...
Коли ти можеш бути коханцем, не шаліючи з любови,
Коли ти можеш бути сильним, не перестаючи бути ніжним...
Коли ти можеш любити всіх приятелів як братів,
Аж так, щоб ніхто з них не був всім для тебе,
Коли ти вмієш розважати, спостерігати й пізнавати,
Не стаючи ніколи скептиком, або руїнником,
Мріяти, та не даючи твоїй мрії стати твоїм паном...
Коли ти потрапиш бути суворим, не впадаючи ніколи в лють,
Коли ти вмієш бути відважним, а ніколи безрозсудним,
Коли ти вмієш бути добрим, коли ти вмієш бути мудрим,
Не будучи моралізатором, ні педантом,
Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу
І не стратити голови, коли всі інші довкола тратять її,
— Тоді князі, боги, щастя і перемога, стануть на віки твоїми вірними рабами,
Тоді ти станеш Людиною...

неділю, 12 квітня 2015 р.

Улюблений Василь Симоненко

Зі шкільної програми ми знаємо Василя Симоненка як майстра патріотичної, громадянської поезії, борця за утвердження національних цінностей. 




У цьому записі хочу звернути увагу на чудові зразки інтимної лірики поета.


***

Ну скажи — хіба не фантастично,

Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.



***
Ображайся на мене, як хочеш,
Зневажай, ненавидь мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.

Хай досада чи гнів жевріє,
Хай до сліз я тебе озлю -
Ти для мене не тільки мрія,
Я живого тебе люблю.

Для кохання в нас часу мало,
Для мовчання – у нас віки.
Все віддала б, що жить осталось,
За гарячий дотик руки.

Ображайся на мене, як хочеш,
І презирством убий мене -
Все одно я люблю твої очі
І волосся твоє сумне.


***
Я тобі галантно не вклонюся, 
Комплімента зроду не зліплю, 
Тільки в очі ніжні задивлюся, 
В них свою тривогу утоплю.

І коли химерною габою 
Спеленає землю довга ніч, 
Довго серце тужить за тобою, 
Довго сон мені не йде до віч.

Довго білі таємничі крила 
Обвивають маревом видінь, 
І стоїш ти крихітна, і мила, 
І прозора, мов ранкова тінь.

І палають, ніби стиглі вишні, 
Владно підкоряючи собі, 
Губи неціловані і грішні, 
Очі божевільно голубі.

***
Коли б тобі бажав я сліз, і муки, 
І кари найстрашнішої бажав, 
Я б не викручував Твої тендітні руки 
І в хмурім підземеллі не держав.

Ні, я б не став тебе вогнем палити, 
З тобою б розквитався без жалю: 
Я б побажав тобі когось отак любити, 
Як я тебе люблю!


***

Я і в думці обняти тебе не посмію, 
А не те, щоб рукою торкнутися смів. 
Я люблю тебе просто — отак, без надії, 
Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе, 
Захмеліть, одуріти від твого тепла. 
Я кохаю тебе. Мені більше не треба, 
Адже й так ти мені стільки щастя дала.


***

Дзвенять німою тугою ліси, 
Коли їх ніч тремтлива обнімає 
І від очей у ревності ховає 
Принади їх первісної краси.

Бринять живою радістю ліси, 
Як ранок спалахне на небокраї, 
Як сонце огняне завісу піднімає 
Із їх первісної і чистої краси.

Мені здається, – може, я не знаю, – 
Було і буде так у всі часи: 
Любов, як сонце, світу відкриває 
Безмежну велич людської краси.

І тому світ завжди благословляє 
І сонце, що встає, і серце, що кохає.





ТОП-5 сучасних українських книжок: мій особистий рейтинг

Багато хто скептично налаштований щодо сучасної української літератури, мовляв українське письменство переживає зараз не найкращі часи. Проте я з впевненістю можу сказати, що це не так. Дійсно, зараз серед розмаїття книг важко знайти щось дійсно варте, але це не означає, що в сучасній українській літературі немає гідних зразків літературного мистецтва. Ось книги, які особисто мене приємно вразили:

1. Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"
    Рік видання: 2010
 
 Роман, написаний сильною жінкою Ліною Костенко, став своєрідним електрошокером для українського суспільства. Він дав змогу побачити нас самих власними ж очима. Головний герой - 35-річного комп’ютерний програміст, який на тлі особистої драми прискіпливо, глибоко й болісно сканує усі вивихи нашого глобалізованого часу. У світі надмірної (дез)інформації і тотального відчуження він — заручник світових абсурдів — прагне подолати комунікативну прірву між чоловіком і жінкою, між родиною і професією, між Україною і світом. 

Цитати з роману:
хоже, що трагедії стають буднями людства".
 "Коли держава говорить кийками, сперечатися з нею важко"
."А ви думали, що Україна так просто? Україна — це супер! Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни".
"Вічна парадигма історії: за свободу борються одні, а до влади приходять інші. І тоді настає лукава, найпідступніша форма несвободи, одягнута в національну символіку, зацитькала національним пафосом, вдекорована атрибутами демократії".

2. Андрій Любка "Спати з жінками"
   Рік видання: 2014

Книга складається з 50 історій, жодна з яких не є першою чи останньою за значенням. Після прочитання книги залишається враження, ніби ти поспілкувався з близьким другом, адже молодого автора хвилюють ті ж самі питання, що й освічену українську молодь, що прагне змінити світ на краще. Книга справляє враження щирої та відвертої розмови-сповіді. Про кохання, смерть, друзів, подорожі, український менталітет, важливість усвідомлення себе як нації. Тепла й надихаюча книжка, у якій бачиш себе.

3. Марія Матіос "Солодка Даруся"
    Рік видання: 2004
Події розгортаються у глухому гірському селі Черемошне, що на БуковиніПовість розповідає про гірку долю Дарусі та її батьків, понівечених радянськими НКВДистами в довоєнний та післявоєнний період окупації радянськими військами Західної УкраїниТвір, насичений мальовничими описами місцевого побуту та звичаїв, враз повертає в минуле на 30-40 років й розповідає вже про молоду пару (батьків Дарусі), які намагалися зберегти від злого людського ока своє кохання. Та зміни влади, війна й людська заздрість та забобони виривають їх з їхнього маленького щасливого світу й кидають на жорна кривавих історичних подій. Трагедія жінки, трагедія сім"ї, трагедія України. Твір, який залишає по собі рани, читати який важко, але необхідно.


4. Володимир Лис "Століття Якова"
    Рік видання: 2010

Роман - своєрідний епос-біографія одного поліського українця, який за свій столітній вік пережив п'ять держав: Російську імперію, УНР, Польщу, гітлерівську Німеччину, сталінський СССР. Доживши до держави Україна, він опинився перед лицем і родинної, і національної драми, яка була запрограмована катастрофами XX століття. Дитяче кохання, викрадення коханої, що стала чужою нареченою, служба у Війську Польському, кохання до польської шляхтянки, війна з німцями, полон і знову війна, велика і особиста трагічна українсько-польська різанина, драматичні повоєнні події, та складні стосунки з родиною за часів незалежної України. Яків - саме та сильна людина, яка могла з гідністю криваве і трагічне ХХ століття, чиє життя викликає повагу і захоплення.
5. Юрій Іздрик "AB OUT"
  Рік видання: 2014
«AB OUT» – добірка найновіших віршів Юрія Іздрика. Феномен «щоденного віршування» здобув неабиякий розголос завдяки соціальним мережам та книжці «Ю», що вийшла друком у «Видавництві Старого Лева» минулоріч. Традиційно – художнє оформлення автора. Це збірка надзвичайно актуальних, глибоко психологічних та інтелектуальних віршів, які гідні називатись справжньою поезією. Серед поезії, насиченої термінами, часто незрозумілими словами, знаходиш геніальні думки. Саме вони роблять вірші Юрія Іздрика незабутніми та унікальними.

суботу, 11 квітня 2015 р.

Уривки з листів Василя Стуса до дружини й сина

Відомий поет, дисидент, справжній син українського народу Василь Стус. Його життя є прикладом гідності та мужності Листи до дружини й сина з тюрем сповнені життєствердними цінностями, які мають стати моральними орієнтирами для кожного, хто їх прочитає.

"Мені подобаються люди, що, як кажуть, “пруть буром“, тобто, мають свій норов. Ці люди — нещасливі в житті, зазнають усіляких страждань (щасливі — здебільшого безхребетні, ті, що, як покірне телятко, дві матки ссуть). У житті доводиться обирати: або цікаву муку або нецікаве щастя. Більшість, звичайно, обирає щастя, хай і нецікаве (точніше: вони воліють цікавого щастя, але здобувають украй нецікаве). Тому конозистий філософ німецький і писав: “Ви, що йдете на смерть (може бути і не смерть, а мука — це я додаю), — люблю вас“. Так казав Заратустра, Зороастр. “Мудрість“ життя в тому, щоб пристосовуватися до умов. Хто не пристосовується — той не “мудрий“. Перших чекає поросяче щастя, других — орлина смерть. Обирай, синку, сам, що Тобі до вподоби. Сам я зробив — для себе — вибір. Твоє життя — є Твоє. Вибір Ти повинен зробити самостійно, аби це була Твоя воля, а не мамина чи дєдина чи моя. Просто мусиш знати, що Тебе чекає — на одній і другій дорозі. Перша дорога — дуже людна (як на прохідній у часи пік!), друга — майже безлюдна. Коли-не-коли перейде нею якийсь мучень — із дуже виразним обличчям і попущеними кутиками уст. Хочеш — продовжу? Власники поросячого щастя мають мрію: от би туди, де орел літає (тільки б без мук!). Орли відчувають постійну спокусу: от би зазнати земного щастя, тільки без п’ятачка на носі! Отака, бач, діалектика життя.
...
Буває часто: людина знає бозна-скільки, але розмовляти з нею вкрай нудно, бо вона нічого не тямить розповісти цікаво: в неї нема свого стержня, хребта, до якого кріпиться вся кісткова система. Тобто, така людина не має самої себе (все інше — телевізор, машину, дачу, штани, професію — має!). Це гарба сіна, сяк-так наваленого на купу, під якою пищить, як руда миша, квола натурочка маминого мазунчика — хай навіть і з сивим волоссям на голові. Це — вкрай безнадійний варіант людського існування, бо тут уже ніхто не порятує — коли немає самого себе. А коли людина має себе, свій хребет, свій центр, свою основу, свою гравітацію, сказати б, тоді все падає на свої місця — і людина схожа на Ейфелеву чи Останкінську башту, а не на гарбу сіна".
Лист Василя Стуса до дружини й сина

15.01.1984

"Не знаю, чи є в Тебе дівчина. Коли є (чи — коли буде) — намагайся, щоб вона була вища за Тебе. Тобто, щоб Ти дотягався до неї, а не опускався. Коли ж вона надто земна, то вигадай її — небесною, і вона стане небесніти. Але краще, щоб у неї було і землі, і неба. Дівчина має надати Тобі змогу — кращати, а не гіршати. 

Любов — то, може, єдина справжня квітка, подарована людині Богом. Тільки в любові людина розумна. І навіть: що більше, дужче любиш — то розумнішаєш. Інших квіток, кращих за цю, квітку любові, я не знаю. 

Не знай поганих дівчат — хай вони для Тебе просто не існують (я, скажімо, в свої 46 років просто не вірю, що бувають жінки, які лаються, обманюють, продаються і т.д. і т.п.). У мене, слава Богу, такого досвіду не було. І тішу себе тим, що знайомі дівчата моєї молодості ставали кращі коло мене (а я — коло них).

Так було і з мамою-Валею — найкращою, найлюдянішою, найцнотливішою моєю дівчиною: я став кращий од неї, вона — од мене. Я дякую Долі, що Валя — моя дружина, мама мого сина (у мене прекрасна мама — бабуся Їлинка, у мене прекрасна дружина, так схожа — у моїх очах — до моєї мами)".



Василь Стус (З листа до сина)

"Люди мають жити, як янголи: з любов’ю одне до одного, з почуттям, що всi люди брати, рiвнi, чеснi, богоподiбнi, всесильнi, незламнi, кришталевi. 
Свiт - це таночок усiх людей, що взялися за руки i чаються братами, просвiтлими душами, що ширяють межi небом i землею - як степовi жайворонки, спiвом славлячи сонце i дощ, i снiг, i бурю, i рiчку, i дерева, i птаство, i метеликiв, i тигрiв, i щедрикiв (сонечка!), i вовкiв. 

Бо все - живе i хоче жити. Тож хай живе - усе, що росте, цвiте, пасеться.
А ми, брати-люди, - посеред квiтiв, птаства, i звiрини, i дерев. Усе, що ми зробимо доброго, пiднесе небо ще вище, вiд нашої добротностi хмари стануть бiлiшi, а небо - голубiше, а сонце - яснiше. 

Бач, сину, я хочу, щоб Ти вирiс чесним, мужнiм, мудрим чоловiком. Бо людина буває тiльки така. Інша проживе, проскнiє, прожере не з одного єгипетського глечика — поки й гегне. А чи була вона людиною? Чи було в неї життя? Чи залишила вона по собi добрий слiд?"
Василь Стус (З листа до сина)





Book challenge

На сайті popsugar порівняно з відомим icebucketchallenge було опубліковано своєрідний bookchallenge, який передбачає те, що протягом року потрібно заповнити весь список прочитаних книг. Він корисніший не для тіла чи благодійності, а для власного духовного розвитку.



 Важливо:
- враховуйте книги, прочитані 2015 року.
- одна книга - один пункт.

• Книга, в якій більше, ніж 500 сторінок
• Класичний роман
• Книга, за якою знято фільм
• Книга, опублікована цьогоріч
• Книга з числом у назві
• Книга, написана автором, молодшим за 30
• Книга з героями, які не є людьми
• Смішна книга
• Книга, написана жінкою
• Містика або триллер
• Книга з назвою, яка складається з одного слова
• Книга з короткими історіями
• Книга, події якої відбуваються в іншій країні
• Нехудожня книга
• Перша книга популярного автора
• Книга улюбленого автора, яку ще не читав
• Книга, яку порадив друг
• Книга, нагороджена Пулітцерівською премією
• Книга, заснована на реальних подіях
• Книга, з кінця твого списку до прочитання
• Книга, яку любить твоя мама
• Книга, яка лякає тебе
• Книга, якій більше 100 років
• Книга, яка повністю відповідає своїй обкладинці
• Книга, яку мав прочитати іще в школі, але не прочитав
• Мемуари (біографія)
• Книга, яку ти можеш прочитати за добу
• Книга з антонімами у назві
• Книга, події якої відбуваються там, де ти хотів би побувати
• Книга, видана у рік твого народження
• Книга з поганими відгуками
• Трилогія
• Книга з твого дитинства
• Книга з любовним трикутником
• Книга, події якої відбуваються у майбутньому
• Книга, події якої відбуваються у старшій школі
• Книга з найменуванням кольору в назві
• Книга, яка спонукає тебе плакати
• Книга про магію
• Графічний роман
• Книга автора, якого ти ніколи не читав
• Книга, яку ти маєш, але досі не прочитав
• Книга, події якої відбуваються у твоєму місті
• Книга, яка в оригіналі написана іншою мовою
• Книга, події якої відбуваються на Різдво
• Книга від автора з твоїми ініціалами
• П’єса
• Заборонена книга
• Книга, заснована на серіалі, або за якою знято серіал
• Книга, яку ти почав, але не дочитав


Тому успіхів усім у прочитанні. Маю надію, що даний список надихне Вас ;)




Джерело: http://vk.com/suger_sugar