Книги-антиутопії

В молоді роки людина особливо гостро сприймає світ, прагне його змінити. Антиутопії показують нам майбутній світ, майбутнє нашої цивілізації, яке стало наслідком не розвитку людства, а його деградації. Саме книги-антиутопії надихають на те, щоб недопустити краху суспільства, краху моральних цінностей та людяності, показуючи, що таке гнітюче майбутнє вже близько.

Ось перелік найвідоміших таких книг:

• Герберт Уеллс «Машина Часу»

     

  «Машина часу» стала одним з перших літературних творів, де описуються мандри людини у часі за допомогою техніки. Основна частина цього порівняно невеликого за об'ємом твору описує світ майбутнього (802701 рік), куди відправляється Мандрівник в Часі (автор не називає героїв книги за іменем). У книзі описані 2 види істот, на яких перетворилася людина. Морлоки — нащадки робітників, що мешкають в підземному світі і обслуговують машини. Вони набагато менші і слабші за сучасну людину, покриті шерстю і погано переносять сонячне світло. Елої — нащадки колишньої еліти суспільства, слабкі і крихкі істоти, абсолютно не пристосовані для праці. І ті, й інші за довгі тисячоліття існування, яке не вимагає розумової діяльності, практично позбулися розуму та перетворилися на напівтварин. 

Автор описує декілька днів, проведених в цьому світі Мандрівником в Часі. 

• Джордж Оруелл "1984"

Орвелл демонструє своє сприйняття антиутопії у не надто віддаленому від автора майбутньому. Рік, у якому відбуваються події, 1984-й, за словами головного героя, визначено приблизно, оскільки можливості відновити хронологію подій і визначити точніше, не залишилось. 

Уривок з твору: "Ідеали встановлені Партією були чимось величезним, жахливим і блискотливим — світ сталі і бетону, жахливих походів військ і страхітливої зброї — нація воїнів і фанатиків, що марширують уперед у досконалій єдності, усі думають однакові думки, носять однаковий одяг і кричать однакові гасла, безупинно працюють, борються, святкують, піддаються гонінням — триста мільйонів людей і усі з однаковим обличчям. Дійсністю ж були гнилі й брудні міста, де недогодовувані люди перетасовувалися вперед і назад у промоклому взутті, у латаних будинках XIX сторіччя, в яких завжди смерділо капустою і поганими туалетами. Здавалося, він бачить видіння Лондона, великого і зруйнованого, міста мільйона урн для сміття, і змішаним із ним було зображення Місіс Парсонс, жінки зі зморшкуватим обличчям і тонким волоссям, яка безпорадно поралася коло заблокованої стічної труби".

• Олдос Хакслі «Прекрасний новий світ»

Суспільство року 632-го гармонійне, щасливе, гуманне й засноване на досягненнях науки й техніки. Людей вирощують у пробірках, ретельно відбираючи генетичний матеріал для створення як працівників полів і заводів, так і керівників держави. Шляхом генетики та виховання у людей формують повне сприйняття призначеного для них статусу в суспільстві. У суспільстві панує абсолютна сексуальна свобода — кожен належить всім однаково, от лише народжувати дітей не можна, але нікому таке й на думку б не спало. Сім'ї, звісно, немає, тож немає дурних сімейних свар.

Отже маємо штучно створену гармонію для людини та суспільства. За наявності хоча б мінімального дискомфорту особа мусить прийняти сому — наркотик щастя без побічних ефектів на ранок. Є щастя та немає свободи, свободи вибору, свободи думки.

І ось у цей прекрасний новий світ потрапляє дикун..

• Рей Бредбері «451° за Фаренгейтом»

У романі зображено нове, майбутнє споживацьке суспільство (антиінтелектуальна Америка), де панує тоталітаризм і майже повний контроль над суспільством. Керівництво держави намагається підпорядкувати собі навіть думки людей: книги заборонено, незаконним вважають читання і переховування будь-якої літератури, за дотриманням порядку мають слідкувати пожежники.Це роман про важке прозрівання особи в тоталітарному суспільстві. Нові акценти і оцінки роману прийшли в добу комп'ютерів і всесвітньої мережі. Утопічність роману від цього побільшала, адже є надійніші засоби збереження знань, ніж мозок і пам'ять людей. Але побільшала і художня вартість наївного роману з сумними, часом страшними подіями.

• Євген Замятін «Ми»

Роман написаний у формі щоденника, який веде головний герой. Дія розгортається у XXVI сторіччі. Описується суспільство жорсткого контролю над особистістю: імена і прізвища замінені буквами і номерами, держава контролює навіть сексуальне життя. Суспільство, ідейно засноване на сайнтизмі і запереченні фантазії, керується «виборним» на безальтернативній основі «Добродійником». В Росії роман не було опубліковано: сучасники сприйняли його як злу карикатуру на соціалістичне, комуністичне суспільство майбутнього. Наприкінці 1920-их років Замятіна стала цькувати літературна влада. «Літературна газета» тоді писала: «Є. Замятін має зрозуміти ту просту думку, що країна, де будується соціалізм, може обійтись без такого письменника».

• В. Голдінг "Володар мух"

Героями повісті є діти і підлітки. Одні з них маленькі, їм по 5-6 років, старшим по 10 — 13 років. Ця розповідь про те, що у зв'язку з початком війни (у повісті не сказано яка саме) дорослі, рятуючи дітей, відправляють їх подалі від місця катастрофи. Але з літаком сталася аварія, і діти опинились на африканському острові і ніхто не знає де вони знаходяться, їх чекають важкі випробування, через які одні пройдуть, здобуваючи негативний досвід, а інші загинуть від рук перших. Ця книга про суперечливість людської натури, про зло, що може прокинутись в людині.